ПОИСК
Суспільство та люди

«Коли дізналися з чоловіком, що буде хлопчик, жартували, що назвемо Остапом: Остап Бенда — було б забавно»

6:15 10 квітня 2021
Ольга Бенда
Через рік «ФАКТИ» відзначать 25-річчя газети. За цей час на сторінках нашого видання публікувалося безліч історій — про долі людей і про надзвичайні і навіть парадоксальні ситуації, в яких вони опинялися. І ось зараз в «ФАКТАХ» в рубриці «25 років потому «ми розповідаємо читачам, як склалося життя героїв запам'ятавшихся їм публікацій.

Про цю дивовижну дівчину «ФАКТИ» писали вже кілька разів. У 2015 році Ольга, кинувши роботу продавця і розлучившись з першим чоловіком, який просив заховати його, якщо прийде повістка в АТО, сама відправилася в зону бойових дій, залишивши з мамою півторарічного сина. «Саме через маленького Дмитрика я і пішла воювати, — розповідала Оля. — Дуже страшно жити, коли війна кожен день може виявитися у тебе на порозі». Після учебки, підписавши контракт з ВСУ, вінничанку направили в Авдіївку — в окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців. 14 травня 2017 року — в День матері — потрапила під мінометний обстріл і втратила ліву ноги. Тоді її дуже підтримав любимий — гранатометчик 72-ї бригади Олексій Бенда. Приїхав в лікарню, заспокоював, годував з ложечки. Пізніше вони одружилися.

За минулі декілька років невгамовна дівчина на своєму спортивному протезі навчилася кататися на роликах, освоїла серфінг і пробігла марафон Морської піхоти в США, подолавши десятикілометрову дистанцію за годину з невеликим нарівні зі здоровими людьми. Крім того, перемогла в конкурсі краси і освоїла професію кулінара, навчившись випікати і прикрашати абсолютно фантастичні торти. А недавно Оля поділилася ще однією приголомшливою новиною: вона стала мамою вдруге. Зараз, коли її молодшому синові Марку виповнилося три місяці, Ольга погодилася дати «ФАКТАМ» інтерв'ю.

«Думала: як я взагалі виходжу цю вагітність на протезі?»

— Оля, від щирого серця вітаю з малюком! Пам'ятаю, другої дитини ви планували, ще коли ми спілкувалися в минулий раз, після вашої поїздки на 44-й марафон Морської піхоти в США.

— Так, все йде за планом, — сміється Ольга Бенда. — Але зараз інше відійшло на задній план. Все крутиться навколо дитини.

— А як же спорт?

— По можливості я займалася весь час, навіть вагітна. Але взимку не бігала — протез для цього не призначений. На його «лижні» запросто можна посковзнутися і впасти.

Про Ольгу Бенд «ФАКТИ» писали вже кілька разів. У 2015 році вона, кинувши роботу продавця, вирушила в зону бойових дій, залишивши півторарічного сина з мамою

- Та й взагалі справ вистачало, — продовжує Ольга. — З початком карантину ми з Льошею переїхали від його мами в новий будинок в Білогородці під Києвом. Купили його за ту компенсацію, яку я отримала після поранення. Планували переїжджати поступово, без поспіху. Але «добрі» сусіди, пробили нам все шини в автомобілі, прискорили наш переїзд.

- За що це вони так?

— Довга історія, яка почалася ще в 2019 році, коли у дворі моєї свекрухи комунальні служби міняли водопровідні труби. Поки там все було розкопано, на місці робіт стояли спеціальні булижники-загороджувачі, щоб ніхто з водіїв випадково не в'їхав в яму. Потім роботи були завершені, новий асфальт покладений. Булижники прибрали, але заповзятливі сусіди вирішили перегородити ними двір під своїми вікнами. Виходив окремий заїзд у двір, тільки для їх під'їзду. Це створило масу незручностей усім іншим мешканцям c машинами, адже тепер їм доводилося об'їжджати будинок по колу. Більш того, до інших під'їздів не могла під'їхати ні швидка, ні поліція.

Ми з Льошею як великі любителі справедливості, звичайно, не стали це терпіти. Покликали знайомих, і вони нам допомогли відтягнути булижники з двору. На наступний день сусіди притягли їх назад. Ця дивна гра тривала ще кілька разів …

З чоловіком Олексієм Ольга познайомилася в зоні АТО

— А поговорити з ними ви не пробували?

— Сподівалися, вони і так зрозуміють, що ці каменюки комусь заважають. Але потім, звичайно, конфлікт знайшов словесну форму. А коли побачила, як швидка допомога не змогла під'їхати до п'ятого під'їзду через ці самовільні загородженя, подзвонила в поліцію.

Поліцейські приїхали, при них сусіди прибрали загородження, але потім тут же поставили на місце. Довелося написати заяву в поліцію і навіть розповісти про ситуацію на одному з телеканалів… Тільки тоді сусіди, нарешті, вгамувалися.

І ось минуло півтора року. Ми вже забули про той конфлікт. А потім почали помічати на нашій машині дивні вм'ятини. Далі більше: час від часу у нас почали спускати шини. Теж не надали значення — з ким не буває? Але одного разу Льоша вийшов у двір і побачив, що всі чотири колеса пробиті і машина стоїть на дисках. Тут вже злий умисел був явний. Відразу стало зрозуміло, чий саме.

Ми на той момент вже починали потихеньку перевозити речі з квартири свекрухи в новий будинок. Хотіли, правда, дочекатися, поки Льошин брат прийде з армії і допоможе нам з переїздом. А після випадку з пробитими колесами за один день перевезли все самі.

— Дивно, що сусіди не побоялися так поступати. Сім'я військових, Льоша — «атошнік», не боязкого десятка…

— Знаєте, він не з тих, хто піде по такому приводу морду бити. Завжди намагається вирішити конфлікт мирно. Але там був явно не той випадок — говорити було ні з ким. На новому місці ми зітхнули спокійно. Переїхали, до речі, рівно рік тому, третього квітня. Через місяць я дізналася, що вагітна.

За минулі декілька років Оля навчилася на протезі кататися на роликах, освоїла серфінг і перемогла в конкурсі краси

— Льоша, напевно, був на сьомому небі від щастя?

— Він спочатку сприйняв новину з обережністю. Справа в тому, що до цього ми пережили непростий час: моя попередня вагітність зірвалася на ранніх термінах. Тому в цей раз, коли я радісно сказала йому, що тест показав дві смужки, чоловік скептично зауважив: «Не в перший раз. Дочекаємося УЗД, ось тоді будемо радіти». Уявляєте? Ось такий він у мене спокійний. Не з тих, хто буде бурхливо виявляти свої емоції і стрибати до стелі. Пішли ми з ним пізніше на УЗД, нам поставили приблизну дату пологів — 7 січня. Мені так хотілося доходити всю вагітність. Я адже першого сина Діму народила на кілька тижнів раніше. Боялася, щоб так не було з Марком. Думала: як я взагалі виходжу цю вагітність на протезі? А потім почався локдаун, який виявився мені на руку, тому що можна було спокійно і з чистою совістю сидіти вдома.

— Як ви це витримали з вашим-то характером?

— Ви знаєте, спокійно. Ця вагітність взагалі мене змінила. Звичайно, коли було потрібно, я виходила. Гуляла, йшла у справах. Був момент, коли мене запросили на зйомку ролика на «Олімпійському». Мене ж ніхто вагітної не бачив, я навіть нікому не говорила про своє «цікаве» положенні. Приходжу, а тренер, який зі мною займався бігом, дивиться на мій живіт і каже: «Так, тепер зрозуміло, куди ти пропала і чому не ходиш на тренування. Не втрачаєш даром часу на карантині».

У 2019 Ольга Бенда пробігла марафон Морської піхоти в США, подолавши десятикілометрову дистанцію за годину з невеликим нарівні зі здоровими людьми. Фото Надії ШАПОРИНСКОЙ

«Малюк заплакав, його дали татові на ручки — і у Льоші виступили сльози»

— Вагітність була складнішою, ніж перша?

— Відчувала нудоту — це те, чого не було в перший раз. А щодо того, чи важко було виходити, я б не сказала. Незважаючи на протез, ходила як на двох ногах. Я себе відразу налаштовувала — ніяких допоміжних засобів, милиць, інвалідних колясок, як у деяких інших дівчат з ампутацією, які виношували дітей. Це не для мене. Загалом, всі 40 тижнів виходила і народила рівно 7 січня, на Різдво.

Ми тоді на пару днів приїхали до Києва, до Льошиної мами — звідси ближче до пологового будинку. Разом зустрічали Новий рік. Шостого січня ввечері я відправила Льошу з Дімою додому до Білогородки на один день — відіспатися і відпочити. І як раз в ту ніч почалися перейми! А ми планували партнерські пологи, тому мені було важливо, щоб чоловік був поруч.

Я ледве дотерпіли до ранку, щоб не піднімати його з ліжка, дзвоню — а у Льоші телефон поза зоною досяжності! Ми потім сміялися: це ж треба, щоб весь час були разом і нічого не відбувалося, а коли сутички — поїхав, та ще й телефон відключив. Нарешті, зателефонували, Льоша примчав до Києва. Привіз мені їжу з Макдональдса, яку я замовила. Ви знаєте, у вагітних бувають дивні бажання. «Коли ще, з тими пологами, доведеться поїсти?» — думала я, насолоджуючись фастфудом. Та ще була картина. Пологовий будинок, часті перейми, дихаємо: «УФ-УФ». Між переймами наминаємо картопельку. Я весь час ходила взад-вперед, щоб перейми йшли активніше і швидше закінчилися. Все, нарешті прийшов час народжувати. Вилажу на крісло, а медперсонал переляканий, розгублений — а як же протез? Куди ногу дівати? Незвичні вони…

Малюк з'явився на світ, його спочатку поклали мені на живіт, а коли заплакав, дали татові на ручки. У Льоші виступили сльози. Він ще й боявся брати дитину — не знав, як з маленьким поводиться. Хоча Марк і вважається величенький — 54 сантиметри, 3,5 кілограма, все одно він здавався таким крихітним!

«Для мене зараз все відійшло на задній план, -говорить Ольга. - Все крутиться навколо малюка »

— Ім'я вибирали заздалегідь?

— Спочатку жартома думали назвати Остапом. А потім: «Гаразд, посміялися — і вистачить. Треба щось нормальне придумувати».

— А що не так з ім'ям Остап?

— Все чудово. Але з нашої прізвищем — Остап Бенда — було б, звичайно, кумедно. Розглядали варіант «Іллюша», але відчули: не воно. Перебирали довго — мені нічого не подобалося. І, нарешті, знайшли ідеальний варіант: Марк Олексійович.

— Як Діма відреагував на появу братика?

— Ну, він спочатку говорив, що хоче братика, потім — що сестричку. Відноситься до Марка дуже ніжно, з любов'ю, просить взяти на ручки, хоче з ним грати, обіймає, гладить по голівці. Коли поїхав разом з Льошею забирати мене з пологового будинку, запитав, коли буде сестричка. «Ні-ні, — кажу. — Поки на цьому все».

Читайте також: Жили поруч, вчилися в одній школі, а познайомилися на війні: історія любові снайпера і журналістки

1246

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.