«Щоб відтворити старовинну вишиванку, знадобилося сім місяців кропіткої праці»
— Історія про те, як я розпочала власний бізнес, типова для багатьох молодих жінок: народила дитину, а через певний час у декретній відпустці захотілось активнішого життя, чогось нового, — говорить Наталя Байдалка зі Львова. — Це було у 2010 році. Тоді в Україні тільки починалася епоха інтернет-торгівлі, я вирішила спробувати себе в цьому бізнесі. Захоплювалася рукоділлям, зокрема робила прикраси з бісеру, то й подумала: відкрию інтернет-магазин виробів ручної роботи. Назвала його Korali. Мій чоловік програміст. Технічну роботу по створенню магазину виконав він — зробив мені подарунок. Незабаром я випадково дізналась, що моя давня знайома відкрила крамницю вишиванок ручної роботи в одному з райцентрів на Львівщині. Ми з нею почали співпрацювати. З 2014 року пішло стрімке зростання попиту на вишиті сорочки, тому мій інтернет-магазин врешті став спеціалізуватися саме на них.
«Коли мама, інженер за професією, вийшла на пенсію, теж зайнялася вишиванням»
— Зараз пропоную покупцям вибрати собі вишиванку з чималого каталогу: 59 жіночих моделей і 43 — чоловічих, плюс вишиваночки для дівчаток і хлопчиків, а також для немовлят, — продовжує Наталя Байдалка. — Просимо замовників прислати свої мірки. Для цього розмістили на сторінці інтернет-магазину детально розроблену з професійною кравчинею інструкцію, як їх знімати. Кожну вишиванку робимо індивідуально по фігурі саме тієї людини, яка буде її носити. Крім моделей з каталогу, завжди пропонуємо замовникам створити нову, саме «їхню» сорочку.
В інтернет-магазині покупці обирають обнови за фотографіями. Тому ми з чоловіком обладнали фотостудію у себе на балконі, опанували роботу фотографів і виконуємо ролі моделей. У нашому сімейному бізнесі бере участь і моя мама — вона стала вправною вишивальницею та розроблює схеми вишиванок. Виконання найбільш складних замовлень довіряю їй.
— Ваша мама зайнялася вишиванням після того, як ви відкрили інтернет-магазин?
— Саме так. Мені були потрібні помічниці-вишивальниці. Мама вийшла на пенсію (до того вона працювала інженером) і почала вчитися вишиванню, щоб допомагати мені. Зараз вона справжня майстриня цієї справи. Маю ще декількох помічниць.
Окрім обов’язків менеджера інтернет-магазину я взяла на себе розробку моделей вишиванок. До речі, ще в дитинстві мріяла стати дизайнером. Створюю їх за допомогою спеціальних комп’ютерних програм. Причому для кожного замовника роблю по декілька ескізів майбутньої вишиванки, щоб була можливість порівняти і обрати до смаку.
— Як підбираєте вишиванки для свого каталогу?
— Він складається з робіт, які ми виконали для своїх замовників. Спочатку у каталозі були моделі моєї подруги, про яку я вже казала. А далі почалася робота з клієнтами, для яких ми індивідуально підбирали візерунки, фасони — створюємо нові моделі. Ми фотографуємо готові роботи перед тим, як відправити їх замовникам. Так формується наш каталог.
Зауважу, що вишиванки сучасних дизайнерів та майстринь ми не копіюємо — це принципова позиція. Але залюбки беремося за повтори старовинних зразків, вносячи певні корективи. Крій старовинних вишиванок такий, що сучасній людині носити їх не дуже зручно. Тому робимо його дещо інакшим, ніж у сорочок, які носили 100 років тому.
— Скільки часу в середньому потребує створення вишиванки вручну?
— Як правило, на жіночі витрачаємо від двох до двох з половиною місяців, на чоловічі (на них вишивки менше) — місяць-півтора. Буває, отримуємо особливі замовлення, які називаємо мегапроектами, бо їх виконання потребує значно більше часу і зусиль. Зокрема, на великий проект, який нещодавно завершили (зробили копію старовинної борщівської сорочки), пішло сім місяців. Борщів — це містечко на Тернопільщині. Там декілька століть тому утворився особливий тип вишиванок. Його вирізняє, зокрема, дуже багате (часто у чорному кольорі) оздоблення і особливі техніки вишивки, які донедавна вважалися втраченими.
Наша робота зі стародавньою борщівською сорочкою почалася з того, що одна молода пані прислала фотографію вишиванки зі збірки відомої колекціонерки українського одягу Віри Матковської (у неї багато сорочок саме з борщівською вишивкою). Ми мали зробити таку саму. Для цього однієї фотографії замало. Приблизно місяць витратили на пошуки детальної інформації про ту вишиванку. Вдалося знайти майстриню, яка бачила її і (що дуже важливо для нас) створила схему тієї сорочки. Ми купили в жінки схему, внесли до неї певні зміни. Вишивання цієї сорочки я довірила своїй мамі. На виконання роботи їй знадобилося п’ять місяців. Додаткова складність полягала у тому, що вишивати довелося не звичним для багатьох хрестиком, а автентичними борщівськими швами. Вони тривалий час вважалися втраченими, бо не використовувалися принаймні останні півсторіччя (можливо, й довше). На щастя, подружжя науковців Олексій і Людмила Покусінські розібралися в особливостях цієї вишивки, відновили її і кілька років тому детально написали про неї у своїй книзі «Борщівська народна сорочка».
Зауважу, що вишивання передбачає значне навантаження на очі. Тому щодня мама працювала не більше шести годин. Коли вона завершила свою частину роботи у цьому мегапроекті, до справи взялася вишивальниця бісером. Щоб розшити ним борщівську сорочку, знадобився ще місяць.
— Скільки ниток витратили на створення цієї вишиванки?
— Сімдесят п’ять мотків.
— А до того ще й бісер. Виходить, сорочка вийшла важкувата?
— Вага відчувається, але вона невелика. Бісер ми використали найкращий — легенький і дрібний, японського виробництва. А звичайні вишиванки зовсім не важкі.
— Для борщівської сорочки використали якусь особливу тканину?
— Так, від відомого німецького виробника. Хоча для більшості вишиванок беремо якісну українську — вона в п’ять-шість разів дешевша.
Читайте також: «Моя перша писанка раптом розсипалася на скалки — наче попередила, що незабаром розлучусь з чоловіком»
— Використовуєте домоткану тканину?
— Її умовна назва «домоткана», але вона фабричного виробництва, імітує домоткану тим, що має рівномірне переплетення ниток.
Майстрині можуть полегшити собі роботу, вишиваючи на панамі (грубшій тканині), а потім як вставку вшити цю вишивку у сорочку з тоненького полотна. Ми так не робимо — вишиваємо дрібненькі стібки відразу на тій тканині, з якої пошита сорочка.
— Якими нитками?
— Якісними, французької фірми, що успішно працює на ринку вже понад сторіччя. Вони не скручуються, не линяють. Збереглися сорочки, яким вже біля сотні років, що вишиті нитками цього виробника, і вони досі чудово виглядають, кольори візерунків лишаються насиченими. До речі, користуємося голками (для вишивання потрібні не гострі, а тупі голки) цієї ж французької фірми.
«Багато людей кажуть: «Важко повірити, що так бездоганно можна вишити руками»
— Яку символіку несуть візерунки та орнаменти, які ви розміщуєте на вишиванках?
— Суперечливе питання. Вважаю, що не символи творять долю людини, а її власні вчинки та ставлення до життя. Символіка, про яку ви питаєте, прийшла до нас із часів язичництва. Проте немає нічого поганого в тому, що люди хочуть включити в оздоблення одягу ті чи інші зображення або знаки. За бажанням ми це робимо, але уваги на них не акцентуємо.
Існує хибний стереотип, що квіти на сорочках — не для чоловіків. Якщо ви подивитесь на старовинні зразки, наприклад, тих же борщівських вишиванок, то побачите на них велику кількість яскравих квітів.
— Колір полотна сорочки несе смислове навантаження?
— Ні. Набула поширення вигадка про те, що чорні вишиванки одягали з приводу сумних, траурних подій. Насправді в Україні не було традиції вишивати на чорному або будь-якому іншому кольоровому полотні. Стародавні вишиванки білі або трохи сіруватого відтінку. В XIX — на початку ХХ століть багатші люди мали можливість купувати дорожче вибілене полотно. Бідніші задовольнялися невибіленим. Хоча й заможні для повсякденних вишиванок брали невибілене. Ми іноді вишиваємо на кольорових, коли цього хочуть клієнти, бо зараз великий вибір тканин. Але переважна більшість замовляють все ж таки білосніжні вишиванки. Хто бажає, щоб його сорочка була схожа на старовинну автентичну, той обирає сірувате полотно.
— Яку вишиванку можна назвати класичною?
— У кожного регіону України своя класика. Тому, наприклад, поєднання в вишитих сорочках червоного і чорного (згадаймо прекрасну пісню «Два кольори») не можна назвати усталеним, класичним. Скажімо, для Полтавщини характерна вишивка білими або темно-синіми нитками, для заходу України — поєднання широкої гами кольорів.
— Існують спеціальні весільні вишиванки?
— Ні. Хоча досить часто люди замовляють вишиту сорочку, щоб вдягти її саме на весілля або подарувати молодим.
— Хто ваші клієнти?
— В основному це жінки у віці 30—50 років. Хоча є старші й молодші. Та й чоловіки до нас звертаються. Жінки часто замовляють сорочки на подарунки чоловікам. Популярністю користуються вишиті сорочечки для немовлят: на хрестини, на першу фотосесію, на подарунок. Переважна більшість замовлень — з України. Але є й із США, Канади, Великої Британії, Італії, Австралії та інших країн.
— Як доглядати за вишиванкою?
— Ми розробили детальну інструкцію щодо цього і розмістили її на своєму сайті. Зокрема, рекомендуємо ручне прання в теплій воді за допомогою рідких засобів (пральний порошок краще не використовувати). Прасувати сорочку слід ледь вологою з вивороту, поклавши на м’яку поверхню. Це дозволить зберегти об’ємність вишивки.
— Скільки коштує вишита вручну сорочка?
— Жіноча — в середньому вісім-дев'ять тисяч, чоловіча — п’ять-шість тисяч гривень. Зрозуміло, що ціна на такі ексклюзивні речі, як борщівська сорочка, про яку йшлося вище, в рази більша.
— У вас багато конкурентів?
— Чимало. Зрозуміло, що конкуренцію нам частково складають і ті, хто спеціалізується на машинній вишивці. До речі, багато людей, коли бачать наші роботи, кажуть: «Важко повірити, що так бездоганно можна вишити руками».
— Як відрізнити ручну вишивку від машинної?
— Наприклад, по тому, як виглядають хрестики зі звороту. Якщо їх вишила машина, то на звороті будуть також хрестики. Якщо — людина, то — горизонтальні або вертикальні паралельні лінії з ниток. До того ж машинну вишивку часто підклеюють флізеліном (текстилем, який використовується на зворотній стороні тканини, щоб зробити ділянку одягу більш жорсткою. — Авт.).
Читайте також в «ФАКТАХ» про професійну музикантку киянку Ніну Токарєву, яка, захопившись випічкою, стала кондитеркою та дослідницею старовинних рецептів.
Фото зі сторінки інтернет-магазину Korali у Facebook
2331Читайте нас у Facebook
