«Молився, аби була мінусова температура»: 58-річний українець пробіг 43 км з голим торсом за 4 години 23 хвилини
58-річному Василю Шевчуку із Хоросткова на Тернопільщині для зимових пробіжок одяг не потрібен. А все тому, що робить він це навіть у тріскучі морози лише в шортах та рукавицях, іноді у шапці. Так, 6 лютого в межах трейлу Wild North Way «Дихай вільно, біжи дико!» у Пущі-Водиці під Києвом чоловік увійшов до Національного реєстру рекордів у номінації «Найдовша відстань зимового забігу з голим торсом». Дистанцію подолав навіть довшу, аніж планував до того, — 43 кілометри! А час, з яким фінішував, — 4 години 23 хвилини. Навіщо йому цей рекорд та про підготовку до нього спортсмен погодився розповісти «ФАКТАМ».
«За моїми плечима — Інститут фізкультури у Дніпрі, — каже Василь Шевчук. — Колись у спортивній школі я працював дитячим тренером. Побудував за власний кошт майданчик, комплекс із басейном, бо, щоб заробити на родину, потрібно було стати підприємцем. Відкрив ресторан.
Весь час я постійно займався спортом, а любов до моржування виникла випадково. Якось захотілось напередодні Нового року скупатись у холодній водоймі. Й так сподобалось, що за кілька днів я вже згуртував навколо себе місцевих однодумців, створив громадську організацію.
Облаштував відкритий басейн з водою та тренажери. Й першим часом там збирались до півсотні людей, які брали участь у запливах та приймали водні процедури. А тоді взяв з собою дружину та дітей, крижана вода і їм припала до душі.
То ж я був щасливий, що цілком можливо купатись у холодній воді просто неба та занурюватись у сніг. І довів це не просто тим, що весь час показував власний приклад, а й своїми сімома рекордами, серед яких один всеукраїнський, інші — обласні.
Спочатку були відтискання на цвяхах, двох пальцях, ножах. Віджався від підлоги на пальцях 63 рази за хвилину — потрапив до Книги рекордів України.
У 2018 році я без взуття і в шортах пробіг навколо Тернопільського ставу 9 кілометрів за 1 годину 14 хвилин. Присвятив рекорд популяризації здорового способу життя. Через рік вже був біг на відстань 27 кілометрів з перепадом висоти майже 570 метрів — босоніж та з оголеним тулубом. Ще одне моє досягнення — пролежав під снігом 20 хвилин 6 секунд. При цьому був одягнений лише у труси, а перебував під покровом повністю з головою. Й отримав диплом про встановлення «Рекорду Тернополя» в номінації «Найдовше перебування людини під снігом з головою і без одягу».
Що було найважче? Це проплисти півтора кілометра 23 лютого 2013 року у Севастополі. Там були представниці Книги рекордів Гіннесса, усі підготовлені, а я ж ні. Для мене та крижана вода була подвигом. Плив півтори години. Думав, що останні кілька метрів вже не дотягну…
А якось біг у Карпатах через перевали, і так закрутило снігом, що відморозив вуха. Всяке бувало, але мене нічого не зупиняло".
Співрозмовник зізнається — він з тих, хто випробовує долю на удачу і завжди прагне дивувати світ чимось екстремальним. То ж так і виникла ідея про новий рекорд України.
«Я займаюсь зимовим плаванням та моржуванням вже 30 років, подумав, що новий рекорд має бути вже з цієї дисципліни. Обрав біг, бо це доступно, хоча потребує зусиль та бажання. А для унікальності та різноманіття вирішив, що робитиму це з голим торсом. Чесно кажучи, були сумніви, адже я не займався професійно бігом, долав максимум 27 кілометрів босим та практично без одягу. Колись бігав у Тернополі 21 кілометр при мінус десять. І тут замахнувся аж на 42, магічне число для всіх марафонців.
Тренувався близько року щодня… Вдома долав таку відстань за чотири години. За день до рекорду приїхав у Пущу-Водицю, аби оглянути ліс, в якому бігтиму. Трохи позаймався. Жодних крема, таблеток, вітамінів не вживав, усе має бути чесно! Крім того, мій рекорд же був не на швидкість, а на витривалість на холоді. Чим гірша погода і чим довше бути на морозі — це я ставив собі за мету. Й навіть не думав, що можу захворіти.
Саму дистанцію долав у кросівках (бо ж першими можна обморозити саме пальці), рукавичках та спортивних шортах. Молився, аби хоча б була мінусова температура, бо ж буде соромно за такий рекорд. Але із погодою ще ніхто не зміг домовитись, тому біг при плюс два градуси. Зараз такі зими, що вже й морози рідкість. Чи було важко? Фізично так, але все проходить і ти знову почуваєшся нормально. Я взагалі не звик ні на що скаржитись".
Підтримували Василя Шевчука під час рекорду друзі та знайомі бійці АТО.
Читайте також: «Життя після ампутації триває»: ветеран АТО з Дніпра виборов перемогу на турнірі з кросфіту у США
Діти в Америці вболівали онлайн, у рідному Хоросткові тримала кулачки дружина. Вона, жартує чоловік, після відпустки у Єгипті моржувати припинила.
«А я і не змушую, це справа добровільна. Головне — не заважає мені. Мій ранок починається з холодного басейну. А тоді зарядка та біг. Ще й навмисно біжу різними вулицями, щоб люди бачили, що це безпечно і приносить здоров'я, бо часто, дивлячись на мене, місцеві крутять пальцем коло скроні. Мовляв, добігаєшся, чоловіче, до пневмонії.
Але не на того натрапили. Я практично не хворію, бо просто й про таке не думаю. І з коронавірусом та грипом, тьфу-тьфу, ще теж не мав справу. А у моєму оточенні вже всі знайомі по кілька разів перехворіли.
До речі, колись в мене були проблеми з хребтом, почав моржувати — він вирівнявся, й вже нічого не турбує. Не визнаю жодних дієт, а ось від чаю з малиною та липою не відмовлюсь.
Своїм заняттям я хочу довести, що неможливого нема. Не потрібно витрачати кошти на дорогі ліки, які не дадуть користі надовго, ліпше піти у спортзал чи у басейн. Може, своїми рекордами я хоч до когось достукаюсь?!"
1454
Читайте нас у Facebook
