«Ми створили електричну вантажівку, яка коштуватиме від 16 тисяч евро»: стартапери почали випробування екологічно чистого вантажного авто

— До нашого конструкторського бюро входить шість чоловік, — продовжує Віталій Бризгалов. — Спочатку ми зібралися як волонтерська група, в яку увійшли інженери, програмісти, майстри токарної і фрезерувальної справ. Всі зі значним досвідом практичної роботи. Армії дуже не вистачало безпілотників, тож ми передусім зайнялися саме ними. Але скоро виникла серйозна проблема — комплектуючі, які ми мали можливість придбати, не надто надійні — по суті, вони «іграшкові». А класні комплектуючі коштують так дорого, що ми не могли їх купити. Тому вирішили допомагати військовим інакше: ремонтували і обслуговували засоби зв’язку та тепловізори. Також взялися за розробку і виготовлення комплектуючих до безпілотників — постачали їх іншим волонтерам, які продовжували робити безпілотні літальні апарати для військових. Ці волонтерські групи охоче з нами співпрацювали, бо китайські комплектуючі для дронів швидко виходять з ладу, а ми робили значно якісніші за приблизно таку ж ціну. Але тоді це не було бізнесом. Нашим першим спільним комерційним проєктом стало створення електричної вантажівки.

— Як з’явилась ця ідея?

— У нас була інша задумка: розробити якісні і більш-менш доступні за ціною комплектуючі для електричних автівок. Звернулися до підприємств, які, на нашу думку, могли б зацікавитися цими вузлами та агрегатами, щоб робити з них власні електричні машини. На жаль, ніхто не відгукнувся. Чому? Бо зараз українські автопідприємства власних машин не створюють, а збирають розроблені за кордоном з імпортних комплектуючих. Тож ми вирішили: самі зробимо український електрокар.

Читайте також: «Перший український електросамокат пристосований для їзди по горбистому Києву та наших дорогах»

— З чого почали цей проєкт?

— З того, що переробили дуже старий мікроавтобус (нам його подарували підприємці) з двигуном внутрішнього згоряння в електричний бус. Придумали цьому проєкту жартівливу назву «Мурмурефа». З завданням впоралися — електробус їздив, випробували на ньому наші комплектуючі. Але виявилось, що відновлення автобуса, який практично відпрацював свій ресурс, коштує надто дорого. До того ж в ньому дуже складно розмістити важку велику електричну батарею. Оцінивши мінуси переробки старої дизельної машини в електричну, дійшли висновку, що це дорожче, ніж зробити нову автівку, спеціально спроєктовану як електромобіль.

— Чому вирішили робити вантажівку, а не легкову машину?

— Ідею легкової автівки поки що відкинули, бо покупці хочуть собі машини з високим рівнем комфорту. То ж ми обрали за мету створити електровантажівку бюджетного сегменту для комерційних перевезень. Зробили економічні розрахунки й дійшли висновку, що нам це завдання під силу.

Перш ніж починати конструювання, поспілкувалися з багатьма нашими потенційними замовниками — керівниками автопарків. Поцікавились, з якими характеристиками вантажівку вони придбали б (вантажопідйомність, об’єм кузова, відстань на одному заряді батареї). З урахуванням їхніх побажань націлились на розробку найзатребуванішої на ринку перевезень в межах міст та їх околиць машини вантажопідйомністю до 3,5 тонни. Створювали її з таким розрахунком, щоб вартість майбутньої автівки не перевищувала 16 тисяч євро. Як я вже казав, задля цього нам довелося створити власні двигун, батареї, електроніку.

Читайте також: Солоне, з алкоголем та навіть з гірчицею: львівʼянин залишив роботу в банку, щоб виробляти крафтове морозиво

Економили буквально на всьому. Скажімо, треба було зробити форму для виготовлення кабіни нашої вантажівки. Є підприємства, які виконали б наше замовлення десь за 9—10 тисяч доларів. Але ми не мали можливості витрачати на це такі значні кошти. Тому довелося самим зробити потрібну нам форму. Для цього створили власні верстати з числовим програмним керуванням, отримавши ще й досвід в верстатобудуванні. Таким чином (власними силами) вирішували й багато інших завдань.

— Скільки часу пішло на розробку вашої вантажівки?

— Два роки. Впоратись з цією роботою було дуже складно. Бо, як виявилось, в Україні практично не було фахівців, які мають досвід проєктування автомобіля з нуля. Тож довелося розраховувати виключно на себе. Наукова складова в цьому проєкті велика, тому ми самостійно, в екстреному порядку, проштудіювали університетські курси з декількох технічних дисциплін. Але цього було замало. Купували на автосервісах комплектуючі світових виробників електромобілів й ретельно їх вивчати. Розбиралися в технологіях, які ці компанії застосовують. Звісно, що скопіювати ці вироби (скажімо, японський електродвигун) ми не могли, навіть, якщо дуже сильно захотіли б. Але знання, що ми отримали, досліджуючи техніку іноземних колег, допомогли створити власні агрегати й системи.

«В планах невеличкий вантажний кар типу «пиріжок»

— Наша вантажівка може бути фургоном, мати відкритий або закритий тентом кузов, — продовжує Віталій. — Ми захотіли дати їй красиву звучну назву. Світові виробники електромобілів назвали свої машини на честь видатних фізиків, дослідження яких пов’язані з електрикою — Tesla, Ampera Motors, Faraday Future, Volt. Ми виріши піти тим же шляхом. Обрали французького фізика Шарля Кулона. До речі, в Кулонах вимірюють силу електричного заряду в міжнародній системі одиниць SІ. Привабливе в прізвищі цього науковця й те, ще воно звучить, як українське слово «кулон».

— Як я розумію, поки що ви не заробляєте гроші на своєму проєкті. За рахунок чого весь цей час живете, годуєте свої родини?

— Учасники нашого колективу (ті ж айтішники) заробляють на інших роботах і інвестують гроші в спільний проєкт.

— Багато стартапів починали роботу в гаражах, бо не мали грошей на оренду офісів і лабораторій. У вашого проєкту та ж сама історія?

— Так, у нас типовий «гаражний» стартап. Єдина відмінність від інших в тому, що гараж маємо більший за стандартний. До того ж поруч з ним знаходяться виробничі приміщення, які під час нашої волонтерської діяльності небайдужі власники дали нам в користування. Але зараз працюємо на умовах повноцінної оренди.

Читайте також: Наша чорна ікра продається навіть на Amazon: власник осетрової ферми під Києвом розвиває гастрономічний туризм

— Ви сказали, що розпочали підготовку серійного виробництва електровантажівок. Що конкретно для цього робите?

— Вже сформована команда ключових фахівців, які мають досвід роботи на великих підприємствах України зі складання автівок. Вони безпосередньо займуться серійним виробництвом. Плануємо стартувати з випуску двох тисяч машин на рік. Для цього нам потрібні відносно невеликі виробничі площі — лише вісім тисяч квадратних метрів. І людей залучимо небагато. Наші вантажівки будуть виготовлятися з нержавіючої сталі, тому не потрібні величезні ванни з токсичними розчинами, які використовуються на автомобільних заводах для захисту металевого кузова від корозії.

Плануємо, що наш колектив буде складатись десь з 120 співробітників. 80 з них займатимуться виробництвом, 20 — розробкою перспективних зразків електротранспорту і ще 20 керівною та адміністративною роботою.

— Впевнені, що ваші вантажівки будуть мати високий попит?

— Так. Чому я так вважаю? Розрахунки показують, що витрати на перевезення вантажів нашою машиною складатимуть 7 центів за кілометр шляху. Цей показник для вантажних автомобілів з дизельними двигунами складає 28 центів. Тобто в чотири рази більше. До речі, у електричних вантажівок світових автомобільних компаній ціна перевезення ще вища, ніж на дизельних, — 33 центи. Адже поки що їх електрокари надто дорогі.

Ми підтримуємо контакти з керівниками багатьох українських автопарків. Вони заявляють про наміри купувати наші машини, бо це вигідно. Деякі навіть готові інвестувати в наш проєкт.

В найближчій перспективі плануємо створити автівку типу «пиріжок» — з кузовом фургон або пікап. Щодо великих електричних фур, розрахованих на перевезення вантажів на великі відстані, то вони з’являться на дорогах ще не скоро — перші дослідні зразки таких карів, створені потужними автомобільними компаніями, коштують сотні тисяч доларів.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про підприємця Володимира Васильєва, який відкрив першу в Україні ослячу ферму Оsloff і продає осляче молоко по 1000 гривень за літр.

Фото надано Віталієм БРИЗГАЛОВИМ