Я подивився вулкану прямо у вічі, — Борис Андресюк

— Борисе Павловичу, з поверненням вас з тропічного раю, який знаходиться, як кажуть, на краю світу!

— Дякую. Шлях справді не близький. Летів я через Стамбул у Сан-Франциско, а звідти — до столиці Гаваїв Гонолулу. Переліт тривав 21 годину. Куди вже далі!

— Далі, як кажуть, тільки космос…

— Це правда. До речі, цікавий момент: на багатьох моїх гавайських фото я помітив дивний оптичний ефект — горизонт ніби трохи закруглений. Здається, що тут можна заглянути за край Землі. Взагалі Гаваї — це велика кількість островів. Найбільших і населених — вісім. Я побував на трьох з них. Сьогодні на Гаваях проживає близько півтора мільйона людей. До речі, це 50-й штат Америки, хоча відкрили ці острови британці — точніше, всім відомий капітан Джеймс Кук, якому на Гаваях встановлено пам'ятник. Корінних жителів на островах залишилося не так багато, переважно вони займаються землеробством, вирощують фрукти. Раніше ж на Гаваях були суцільні плантації тростини. Там працювало місцеве населення. Але зараз виробництва тростинового цукру на Гавайських островах практично немає. Це економічно невигідно. Залишився один цукровий завод, куди водять на екскурсії туристів. Музейний експонат! Це мені нагадало ситуацію з виробництвом цукру з цукрового буряку нашій країні, яке також виявилося нерентабельним.

— Все ж таки дивно, як може змінюватися світ. Часом і пандемії для цього не потрібно. До речі, як справи з коронавірусом на Гавайських островах?

— Пандемія сьогодні скрізь, і там також. Але всюди свої особливості. Я прищеплений американською вакциною Moderna. Для відвідування США цього достатньо. Але для вильоту з Сан-Франциско до Гонолулу потрібно зробити ще й тест на коронавірус. Причому годився тільки зроблений у США, тому мені довелося там ночувати та чекати на результат. У ресторанах та інших громадських місцях необхідно носити маску та бути готовим надати дані про вакцинацію. З цим все дуже серйозно. Прилетівши на Гаваї, я пішов на сніданок у кафе. У мене одразу попросили сертифікат про вакцинацію. І ось казус: в електронному вигляді у мене виявилося зафіксованим лише друге щеплення. Працівник закладу, який вносив усі дані про відвідувачів у комп'ютер, попросив показати інформацію про першу. Я йому сказав: мовляв, друга ж не може бути без першої. Але вони мають суворі правила. Довелося повернутися в готель і взяти паперовий сертифікат, де були відомості про обидва щеплення.

«Виверження вулкана може початися будь-якої миті»

— З цікавістю розглядала ваші гавайські фотографії. Але особливо мене вразили світлини з хрестами в океані та пост: «Гаваї — рай для серферів; місце, де народжуються найвищі та найнебезпечніші хвилі. Та навіть найдосвідченіші серфери часто стають їхніми жертвами! Побувавши в таких місцях, я переконався в цьому: берег заставлений хрестами на спомин про загиблих!

— Гаваї вважаються батьківщиною серфінгу та входять до трійки місць на землі, де найкраще ним займатися. А взагалі спочатку серфінгом займалися лише королі. Простим людям цей вид розваг був недоступний. Сьогодні ж на Гаваї з'їжджаються серфінгісти з усього світу. Але часто новачки помилково думають, що серфінг — це дуже просто. Чимало їх розбивається на дуже гострих, інколи невидимих, рифах. Хтось ламає спину чи шию, хтось взагалі гине. І ці хрести на березі океану я зняв, щоб люди знали й іншу, підступну сторону серфінгу.

— Вони мені нагадали хрести, які іноді можна побачити в Україні вздовж доріг.

— У мене, до речі, теж була така ж асоціація. Потрібно бути професіоналом, щоби там кататися на серфі. Але небезпека не зупиняє людей.

— Надзвичайно гарні на ваших фото й вулкани.

— Зафіксувати їх було основною моєю мотивацією поїздки на Гаваї. Я думав, що, можливо, навіть вдасться зняти вулкан, що діє. Але зараз вони були неактивні. Магма не виходила за межі котловини кратера. Вона клекотіла глибоко всередині, й ввечері можна було побачити легке свічення. Однак у мене, як і раніше, є мрія сфотографувати драматичну зустріч двох стихій, коли розпечена лава стікає в океан.

— Фотографувати вулкани небезпечно?

— Взагалі виверження може початися будь-якої миті. Але я зміг наблизитися та зняти крупним планом жерла вулканів. Я радий, що мені вдалося подивитися вулкану просто у вічі. Правда, при цьому побоювався, щоб він не глянув в очі мені. Що б тоді від мене залишилося? Але бажання зняти цю неймовірну міць і неприборкану природну силу та показати її людям превалювало. Зараз вже думаю про фотовиставку по Гаваях, опрацьовую фото, потім треба буде відібрати найкращі, надрукувати, оформити. Це складний процес. Все, що я роблю, прагну робити максимально якісно.

«Місцеві фрукти стиглі та дуже смачні»

— Напередодні поїздки у вас вийшов чудовий фотоальбом.

— Спасибі. Це фотозвіт за останні п'ять років моєї творчої діяльності. Туди увійшли 80 моїх робіт. Це лише невелика частина того, що мені вдалося зробити, мандруючи світом. Фото в альбомі охопили десять країн. Серед них такі далекі, як Намібія, Болівія, Перу… Гавайські фотозамальовки продовжать цю серію.

Читайте також: Під час пандемії побував у 50 країнах: досягнення киянина внесено до Національного реєстру рекордів України

— Чим здивувала вас гавайська кухня?

— Гаваї — рай для любителів риби та морепродуктів. Все свіже та дивовижне. Щоправда, хочу наголосити, що продукти на Гаваях відчутно дорогі. Загалом за час пандемії у всьому світі їжа подорожчала. Це стосується й фруктів. Вони і в магазинах, і на ринках коштують недешево. Однак є особливі місця. Фермери виставляють уздовж доріг столики з фруктами. Ви можете взяти, скільки вам треба, та покласти гроші в дерев'яну скриньку, що стоїть поруч, на свій розсуд. Місцеві фрукти стиглі та дуже смачні.

— З місцевим населенням поспілкувалися?

— Разом з провідником ми пішли у джунглі, зустріли на шляху місцевих жителів. Я їх сфотографував, вони запропонували мені покататися над озером на тарзанці. Але я, відверто кажучи, не ризикнув. А взагалі поїздка вразила дуже сильно. Сидячи вдома, такого з вікна не побачиш.

— Борисе Павловичу, вкотре ви проїхали пів світу. Що зараз думаєте про те, як розвиватимуться події через пандемію?

— Вочевидь, що більшість людей дотримується нових правил життя. Їх порушення загрожує величезними штрафами. І поки з пандемією така ситуація, думаю, вимоги ставатимуть лише суворішими.

— Нещодавно Олег Скрипка сказав мені в інтерв'ю, що мандрівки зараз нагадують квест.

— Звісно, хотілося б спростити все, бо перевірки на кожному етапі займають багато часу, треба заздалегідь приїжджати до аеропорту, але це необхідність. А як інакше регулювати цей процес? Адже, на жаль, пандемія продовжується, щодня вмирає величезна кількість людей.

— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ»?

— Подорожуйте та пізнавайте світ! Пізнаючи світ, людина глибше пізнає себе. А значить, вона більш захищена у цьому світі від усяких негараздів!

Раніше співрозмовником «ФАКТІВ» у рубриці «Світ після пандемії» став відомий український телеведучий та режисер Євген Синельников, який, попри пандемію, також продовжує подорожувати світом та радувати глядачів новими проєктами.

Фото в заголовку з альбому Бориса Андресюка